Огляд The Last Guardian

Огляд The Last Guardian

Команда розробників SIE Japan Studio вміє дивувати і, завершивши розробку Shadow of the Colossus для Playstation 2 у далекому 2005 році, взялась за не менш амбітний проект. The Last Guardian із самого початку був проектом, який чекали. Це той проект, заради якого купували Playstation 3, але йому не судилось вийти на тому поколінні консолей. Так чи отримали фанати те, чого чекали майже 10 років?  Будемо розбиратись разом. Поїхали!

Нагадаю, що ці люди доклали руки до розробки Knack та його продовженняУ їх творчому доробку Ви знайдете ще не один цікавий проект, а, зігравши в декілька, зрозумієте, що мають вони щось спільне. Гравець почне впізнавати почерк SIE Japan StudioЦя доля не обійшла і The Last Guardian.

Заставка The Last Guardian, огляд

Із самого початку гри зрозуміло, що гравці отримали саме те, що було показано в трейлері 2009 року. Історія подається невеликими порціями без використання кат-сцен (вставок із відео всього декілька за гру), а ігровий процес побудований на взаємодії головного героя та Тріко.

Тріко – це створіння, що одночасно нагадує птаха, собаку та кота. Але, погравши декілька годин, стає важко зрозуміти, хто ж тут головний. Прокинувшись в перечі, головний герой – безіменний хлопчина із загадковими татуюваннями на тілі, не має вибору і мусить знайомитись із Trico. А він налаштований вороже і не підпускає до себе без долі ласки та уваги.

Лише після визволеня із пастки грифоподібний (а саме так його позиціонують розробники) починає довіряти Хлопчині і з цього моменту починається довга та небезпечна пригода. Без взаємодопомоги нашим героям не вибратись із загадкового замку.

Сюжет The Last Guardian

Тріко та безіменний герой The Last Guardian, Огляд, Обзор

Увесь сюжет The Last Guardian присвячений пригодам Тріко та безіменного хлопчини, та їх спробам вибратись із руїн древнього замку. Як я згадував вище, Тріко налаштований вороже, але в процесі гри безіменному герою все ж вдається знайти із ним спільну мову та подружитись.

А далі їх чекає безліч просторових головоломок із перемиканням вимикачів, перетягуванням предметів та відкриванням дверей. І усе це потрібно робити разом.

Розміри замку просто величезні і, вибравшись на високу точку, починаєш помічати місця, де вже був. Усі ці місця та об’єкти – це велетенський пазл, який ще слід розгадати. А дійти до розгадки можна не відразу, адже Trico показує характер і з першого разу не може або не хоче розуміти, чого ж від нього хоче безіменний хлопчина.

Світ та ігровий процес

Ігровий світ хоч і виглядає величезним, але є строго лінійним. Це не створює якогось дискомфорту. Світ настільки детально пророблений, що, розглядаючи якийсь об’єкт чи місцевий краєвид, в купі із крутим музикальним супроводом та шумом вітру, інколи забуваєш, як взагалі там опинився і що потрібно робити.

Але слід розуміти, що місцеві красоти стали тюрмою для героїв, а вибратись можна лише повітрям. На протязі усієї гри слід рухатись знизу до верху. Парарельно із цим необхідно шукати міфічні сині бочки, які так любить їсти Тріко. Вони допомагають грифоноподібному загоювати рани. Будучи закутим у ланцюг, Trico не міг літати, але ближче до кінця все ж зможе відновити цю здатність. Але тсссс… це вже спойлери.

Назовні багато дзеркал, які своїм виглядом лякають Trico. Щоб він зміг пройти цю перепону, дзеркала слід розбити. Стражники, представлені у вигляді ожившої броні, часто дуже докучают і вже без допомоги Тріко не обійтись. Вони атакують грифоноподібного списами та мечами і їх потрібно обов’язково виймати з тіла.

Під час битви Тріко із ворогами, маленький герой дуже переживає за свого друга. Виглядає це дуже зворушливо. Після кожного такого поєдинку, Trico не може повністю себе опанувати, тому без маленького героя не обійтись. Trico потрібно гладити і він заспокоюється, після чого починає знову реагувати на Ваші команди. Все, як у справжніх живих істот.

огляд The Last Gardian PS4

Висновки

Огляд The Last Guardian мені писати просто, адже мінусів у грі мало. Найбільш надокучливою є поведінка камери у невеликих залах замку, коли Тріко пробує через них пройти, а маленький герой повинен сидіти у нього на спині. У цей момент можна навіть побачити зворотній бік деяких текстур. Інколи просідає частота кадрів. Усі ці проблеми компенсуються красивим світом, простим керуванням та взаємодією головних героїв.

Мабуть, взаємовідносини Trico та безіменного татуйованого героя – це те, на що ставили ставку розробники. Тріко поводить себе, як маленька дитина і потребує багато уваги. Він може бути добрим і оберігати героя, а через секунду, будучи в люті, випадково зачепити чи вдарити хлопчину.

Взаємодія та зворушливі сцени в сумі заставляють гравця хвилюватись. Викликати емоції ця гра вміє і той, хто не грав, не зрозуміє цих слів.

Я сміло можу сказати, що The Last Guardian – це саме та гра, яку гравці так довго чекали. Це унікальний проект. Суміш зворушливої історії, красивого світу та анімації, деталі оточення і взаємовідносини героїв – це те, що створює просто нереальний ефект занурення у ігровий світ. За 15 годин гри настільки звикаєш до героїв, що в кінці просто не хочеться із ними прощатись.  Це хороша історія, яку обов’язково потрібно побачити.

Facebook коментарі
Поділись матеріалом із друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *